Аутизм... Хвороба чи особливий світ?

Аутизм – явище, на яке почали звертати пильну увагу лише якихось 20-25 років тому. Його назвали «Епідемією 21 століття». Зараз ситуація набагато змінилась завдяки всій тій інформації, яка з’явилась завдяки, в першу чергу, Центру з контролю і профілактики захворювань США. Виявилось, що кількість захворювань аутизмом почала зростати. Один із п’ятдесяти школярів має такий діагноз – це страхітливі результати.

Завдяки активному поширенню інформації про захворювання значно посилилось дослідження аутизму, ми починаємо більше розуміти, що собою являє цей складний психологічний розлад. Відомо, що крім аутизму, існує цілий спектр подібних розладів. Вони мають різні причини (це і генетичні порушення, і екологічні фактори), і проявляються по-різному. Також, причину збільшення випадків пояснюють тим, що покращилась діагностика і більшість цих захворювань стало можливим виявляти на ранній стадії у ранньому віці.

Так що це таке – аутизм? Його називають особливим світом особливих дітей. Вони ніби зачакловані Сніговою королевою і живуть «за зачиненими дверима своєї душі». Наука називає аутизмом порушення психічного розвитку дитини – воно робить її схожою на інопланетянина, який не розуміє навколишнього світу і сприймає його по своєму. Існують люди, які прийняли ідею нової генерації людей, до якої відносять дітей-аутистів – вони викладають фантастичну версію про те, що ці люди – носії 5-ї групи крові. Цікавий факт, що серед хлопчиків цей особливий розлад розвитку зустрічається в 4 рази частіше, ніж серед дівчаток.

Спроби скласти єдиний портрет людини-аутиста потерпіли крах – у світі немає їх двох однакових. Є лише деякі специфічні симптоми, які проявляються вже після народження малюка, десь у 1,5-3 роки. По-перше, аутист не вступає в зоровий контакт. Він не посміхається та не відзивається на своє ім’я. Аутист не використовує жести для спілкування, він рідко грається, мало цікавиться навколишнім світом та, навіть, рідко звертається про допомогу.

Але, при цьому у США вже багато років аутистів сприймають, як повноцінних членів суспільства. А в Україні лише недавно почали звертати на них увагу та перестали ставити діагноз дорослим хворим – «шизофренія». Почали говорити про аутистів на державному рівні, навіть виділили кошти на ліки від аутизму, та користі від них мало. Цим людям потрібна допомога тих, хто вміє з ними спілкуватись, хто знає чого і коли їх навчати.

До речі, багато батьків не реєструють таких дітей офіційно (таких є лише 2 тисячі), відсутні центри діагностування, немає державних програм допомоги таким батькам. І все ж навіть у нас в країні вже привернуто увагу до проблеми аутизму: організовано Фонд допомоги дітям з синдромом аутизму «Дитина з майбутнім» та Асоціацію батьків дітей з аутизмом. Доведено, що кваліфіковане раннє втручання в захворювання не просто покращує поведінку дитини-аутиста, воно навіть покращує її мозкову активність.

На жаль, симптоми аутизму супроводжують людину все життя, але велика частина з таких хворих починає з часом потроху розмовляти, а деякі навіть частково адаптуються до суспільного життя і можуть виконувати якісь прості процеси, і навіть працювати з іншими людьми. Так, у наш час є вже багато невеликих компаній, спеціально відкритих для роботи, яку можуть виконувати люди-аутисти під керівництвом вихователів. Головне – правильна стратегія поведінки та взаємодії з ними.

Відома також одна з рідкісних форм аутизму – «синдром ученого, або «савант-синдром». Таких людей дуже мало – десь всього до 50 на світі. Інколи збоку вони здаються неповноцінними, але насправді в головах цих людей відбуваються шалені процеси: так звані «саванти» можуть запам’ятовувати величезну кількість фактів та чисел, номерів та списків, карт і багато іншої інформації. Є цілий список найвідоміших світу аутистів, які стали знаменитими на весь світ: це Ньютон і Леонардо да Вінчі, Ейнштейн і Моцарт, Кафка та Стівен Спілберг, а також Білл Гейтс.

Всі ці люди викликають цікавість і захоплення своїми талантами та здібностями і ми навіть не здогадуємось, що їм теж колись діагностували аутичні порушення розвитку. А ми знаємо їх лише як талановитих вчених, музикантів, бізнесменів. Зараз особливо цікавий Білл Гейтс – на своєму досвіді переконавшись у можливостях і здібностях «особливих людей», він часто бере таких на роботу до себе, і зараз, за неофіційними даними їх в команді близько 20%. Можливо цим пояснюється успішність його компанії.

Тому відомо, що аутисти потребують до себе особливого підходу та уваги, що дозволить їм отримати освіту і соціалізуватись та бути повноправними членами суспільства. Вони мають на це право!