Надслучанська Швейцарія

У басейні Прип’яті звивистим шляхом, пробитим нею через граніти Українського кристалічного щита, тече чудова річка Случ (притока Горині). На своєму шляху вона утворює долини у вигляді каньйонів зі скелями, крутими обривами та порогами. До берегів річки де-не-де підходять близенько чудові хвойні ліси. Вона трохи схожа на карпатські річки з невеликими острівцями – швидка і весела. А там, де немає порогів і скель, вона більш спокійна і положиста.

На частині території розміщується геологічний заказник «Марининсько-Устянські граніти». Тут роздолля для скелелазів, тут відбуваються всеукраїнські змагання альпіністів – виходи гранітів кристалічного щита забезпечують прекрасні для цього умови. А в районі сіл Більчаки і Маринин, по обох берегах Случі у минулому столітті було виявлено два древньоруські городища XI-XIII століть. Там же розташовуються декілька радонових джерел, які здавна славляться своїми цілющими властивостями.

Нижче за течією Случі знаходиться ландшафтний заказник «Соколині гори» – менше скель і валунів, їх заміняють стрімчасті, мальовничі пагорби, які славляться своєю красою, а також розмаїтістю ландшафтів та багатством флори. Заказник має природоохоронну та естетичну цінність. Існує легенда, за якою назва заповідника виникла в давні часи: юна княжна закохалась в бідного селянського хлопця, та батько їй заборонив зустрічатись з ним. Закохані з горя кинулись зі скелі, та не розбились, а перетворились на двох соколів.

Сокіл зображений також на гербі головного туристичного центру регіону. На заході його визначною пам’яткою старовини є дерев’яна церква Святого Миколая – колоритна і самобутня архітектура 1734 року. Соколині гори були навіть внесені до списку претендентів у проекті «7 чудес України».

Східна частина Рівненської області в межах Березневського та Корецького районів, та навіть частково Житомирська область вздовж річки Случ аж до Новоград-Волинського – це і є наша Надслучанська Швейцарія. Тут теж є своя власна легенда щодо «альпійської» назви місцевості. Кажуть, що в одного з місцевих князів була дружина-швейцарка. Батьки її, приїхавши погостювати до доньки, побачили красу горбистих ландшафтів і скелястих берегів річки Случ та заливних луків, які нагадали їм пасторальні види рідної Швейцарії, та густі ліси, і так і назвали цю місцевість. Назва прижилась і зараз гарно працює на туристичну привабливість краю.

Тут знайдеться заняття до душі як для любителів активного туризму, це – піші маршрути, сплав річкою, скелелазіння; так і для тих, хто любить пізнавальні екскурсії. Територія парку підходить і для рибальства, і для збирання грибів і просто для оздоровчих прогулянок на свіжому повітрі.

Створення Надслучанського регіонального ландшафтного парку з розробленими цікавими туристичними маршрутами, краєзнавчими музеями, дає можливість показати туристам красу рідної України. Сільський туризм має великі перспективи у нашій країні, а показати нам є що – Україна чудова і багата на красу.