Щасливий фінал трагічної історії тайських школярів

Історія визволення з «печерного полону» групи тайських хлопчиків-футболістів нарешті добігає щасливого кінця. Вони покинули лікарню, де одужували після страшних 17-ти днів, проведених під землею. Всі здорові і навіть набрали втрачені під час голодування кілограми. 18 липня вони вперше розповіли про свої пригоди на прес-конференції. Зал, заповнений журналістами та однокласниками хлопців, зустрів героїв оплесками.

Діти розповідали про те, через які випробування довелось їм пройти, які уроки вони винесли з них. Вони запевнили, що випробування зробили їх сильнішими і більш впевненими в собі. Навчили їх не жити необачно. Хлопці почуваються дуже винними перед своїми батьками, тому що дехто з них навіть не повідомили своїх рідних про похід, вважаючи, що це ненадовго.

Про час, який вони провели в печері, хлопці розповідали з подякою своєму тренеру, який морально і психологічно весь час наставляв і підтримував їх. Виявилось, що вони разом з тренером намагались власноруч вирити вихід з печери. Їжі у них не було, воду збирали ту, яка капала зі стелі печери, а з почуттям голоду вони боролись, притупляючи його за допомогою медитації.

Також розповіли, які почуття їх накрили, коли вони побачили британських дайверів, які першими пробились до їх печери і почали надавати хлопцям допомогу. Вони просто не повірили своїм очам, думали, що це якесь чудо. Після цього їм уже було набагато легше переносити своє перебування під землею, адже вони почали отримувати їжу і воду, а також психологічну допомогу від лікарів, які залишались в печері з ними до кінця.

Про загибель одного з їх рятувальників – дайвера Самана Гумана дітям повідомили лише по виході з лікарні, боячись, що це стане для них великим ударом. І справді, усі плакали і висловлювали свої співчуття. Діти писали повідомлення на портреті загиблого дайвера, пообіцяли йому бути хорошими хлопцями. Пам’ять про нього вшанували хвилиною мовчання.

Як запевнили лікарі, підлітки почуваються добре, вони повернули свою вагу. Діти охоче відповіли на запитання журналістів, що заздалегідь були узгоджені, аби не завдавати психологічної шкоди. Дехто з підлітків розказали, що хочуть стати професійними футболістами і продовжать тренування надалі. Четверо ж дітей прийняли рішення наслідувати своїх рятувальників і піти в цю професію.